2 лютого 2024 р. - Всесвітній день водно-болотних угідь!
У 2024 р. за пропозицією Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під гаслом «Життя водно-болотних угідь і людей взаємопов’язані». В Україні продовжується жорстока війна…. Багато водно-болотних угідь Азово-Чорноморського регіону, в тому числі Ягорлицька затока, Дніпровсько-Бузький лиман, озера Кінбурнської коси знаходяться під окупацією та/або в зоні ведення бойових дій. Вони зазнають негативних наслідків війни вже майже два роки. Це хімічне забруднення, знищення видів фауни та флори і руйнація їх оселищ, руйнування берегів тощо. За ініціативою України та 35 держав-співавторів, 12 листопада 2022 року в Женеві на 14-му засіданні Конференції Договірних Сторін Конвенції про водно-болотні угіддя було прийнято Резолюцію «Відповідь Рамсарської конвенції на надзвичайну ситуацію в екологічній сфері України, пов'язану з руйнуванням водно-болотних угідь міжнародного значення внаслідок російської агресії». Ця резолюція стала першим рішенням міжнародного природоохоронного органу щодо комплексного реагування на загрозу екологічній ситуації України через російську агресію. Зокрема, вживаються заходи по оцінці впливу воєнних дій на природні комплекси та розробляються заходи по їх відновленню. До цієї роботи залучені і природоохоронні установи Кінбурнської коси.
З нагоди свята розповімо про одного з екзотичних та рідкісних мешканців наших водно-болотних угідь – довгонога.
Птах на ходулях
Довгоніг (інші назви – кулик-довгоніг, ходулочник) належить до роду Кулик-довгоніг родини Чоботареві ряду Сивкоподібні.
Це водно-болотяний вид тропічного походження. Птах вагою до 180 г, має характерні довгі червоні ноги – ходулі та строкате чорно-біле забарвлення. Довгі ноги дозволяють здобувати поживу птахам на мілинах, де глибина не дозволяє харчуватись іншим «коротконогим» видам куликів.
Пара довгоногів. Фото І. Моісєєва
Вид поширений на території України спорадично, переважно у межах степової зони. Чисельність довгоногів суттєво коливається, з 1980-х рр. має тенденцію до збільшення, при тому, що успішність гніздування є низькою. Можливо до нас також прилітають, в пошуках сприятливих умов для гніздування, птахи з східної частини ареалу. В Україні гніздиться до 5 тис. пар, із них на Сиваші – 3,5–3,6 тис. пар. Чисельність виду в Європі має тенденцію до збільшення та оцінюється в 101-269 (158) тисяч особин.
Поширення довгонога в Україні згідного «Атласу гніздових птахів України»
Кінбурнська коса та оз. Солонець-Тузли і, відповідно, території Національного природного парку «Білобережжя Святослава» та регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» мають важливе значення для збереження довгонога.
На озерах Кінбурнської коси гніздування довгонога спостерігав на початку 1900-х рр. ще Д.О. Подушкін. Птахи швидко опановують придатні біотопи, в тому числі в межах населених пунктів. У 2000–2002 рр. на Кінбурнській косі гніздилось до 120, у 2005–2015 рр. – до 70, у 2016–2020 рр. – до 65 пар.
Біотопи довгонога специфічні: морські узбережжя, внутрішні водойми різного походження та різної солоності, з низьким рівнем води та пологими берегами.
Прилітає в кінці березня – першій половині квітня, звичайно вже парами.
Гніздиться поодинокими парами або колоніями на острівцях та узбережжях озер. Охоче займає штучні острови та острівці. Часто утворює колоніальні поселення з іншими видами сивкоподібних птахів, особливо з чоботарем.
Гнізда довгоноги будують на острівцях, купинах, відмілинах, наносах, висохлих днищах та берегах солоних і прісних водойм. Воно може мати вигляд невеликого заглиблення в сухому ґрунті з незначною устілкою, або бути досить масивним чи розміщатись на купині.
Гніздо довгонога. Фото К. Редінова
Гніздо довгонога на штучному острові. Фото З. Петровича
На Кінбурнській косі довгоноги охоче займають штучні острівці-купини та острів-платформу на оз. Лопушне.
Довгоніг насиджує кладку на штучному острівці. Фото З. Петровича
Гніздо будують самець та самка. Якщо відбувається поступовий підйом рівня води, птахи добудовують його.
Гніздовий період починається в квітні та закінчується в серпні. На його тривалість впливає наявність замісних кладок. Кладки з’являються з другої половини квітня до кінця червня.
Самка відкладає 3–5 яєць, котрі насиджують обидва птахи 25–27 діб. Інколи в одному гнізді може бути 6-8 яєць, це кладки кількох самок. Якщо перша кладка гине, птахи роблять замісну кладку.
Після вилуплення, пташенята покидають гніздо і тримаються поблизу в супроводі батьків. Пташенята стають самостійними у віці близько 35 діб. Хоча окремі виводки можуть не розпадатися понад 2 місяці. Птахи активно захищають гніздо і пташенят, атакуючи хижаків та вдаючи з себе поранених особин.
Осіння міграція починається з післягніздових кочівель в липні та закінчується звичайно до середини вересня.
Живиться вид артемією та іншими водними дрібними тваринами.
Успішність гніздування довгоногів залежить від біотичних, абіотичних та антропогенних факторів, які доповнюють один одного.
Кладки та пташенят цього кулика знищують лисиця, єнотоподібний собака, вовк, шакал, кабан, сіра ворона, крук, мартин жовтоногий та інші тварини.
Деякі з цих видів тварин збільшили свою чисельність завдяки діяльності людини, наприклад, мартин жовтоногий, а єнотоподібний собака був акліматизований у ХХ ст. Лисиця суттєво збільшила чисельність в останні десятиріччя, через зниження преса полювання.
Вже майже 20 років на півдні Миколаївської області мешкає золотавий шакал, чисельність якого суттєво зросла як і географія зустрічей. Цей хижак нещодавно оселився на Кінбурнський косі та розорює гнізда куликів. Потерпають від нього, напевно, і птахи котрі розмножуються на оз. Солонець-Тузли.
Кладки та пташенята довгонога гинуть внаслідок рекреаційного навантаження: тривале перебування людей, транспорту поблизу гнізда, ненавмисне руйнування гнізд відпочиваючими та/або транспортом, запуск феєрверків тощо.
Вплив абіотичних факторів проявляється в затопленні гнізд (внаслідок дощів, повеней, згінно-нагінних явищ), або висиханні озер, що призводить до збільшення шансів знищення гнізд наземними хижаками та зменшення площ кормових та гніздових біотопів.
Довгоноги в гніздовому біотопі. Фото З. Петровича
Заростання мілин, луків, солончаків, у тому числі деревно-чагарниковою рослинністю, суцільними масивами плавнів, також негативно впливають на гніздові стації довгонога.
Довгоноги потерпають від агресивності річкового крячка. Останній, приступаючи до гніздування пізніше, «кільцем» оточує гнізда довгоногів, і потім дзьобає пташенят останнього при спробі сходу їх на воду.
Безперечно цей вид куликів потерпає на Кінбурнський косі в наслідку військових дій. В першу чергу, через потужний фактор турбування у вигляді вибухів та пожеж, переміщення техніки тощо.
Довгоніг занесений до Червоної книги України. На міжнародному рівні охороняється Бернською та Боннською конвенціями та Афро-Євразійською угодою про охорону мігруючих видів птахів. Довгоніг зображений на поштових марках та турецькій монеті.
Поштова марка та монета з зображенням довгонога.
Маємо надію, що цей рідкісний кулик буде й надалі прикрашати наші водно-болотні угіддя, а заповідні установи сприятимуть його збереженню та успішному розмноженню. Символічно, що довгоніг зображений на емблемі регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса»
Костянтин Редінов,
старший науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава».