2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь
У 2023 р. за пропозицією Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під гаслом «Зараз саме час для відновлення водно-болотних угідь». Нажаль, цей лозунг не актуальний для України оскільки іде жорстока війна…. Багато унікальних водно-болотних угідь Азово-Чорноморського регіону, в тому числі Ягорлицька затока, знаходяться під окупацією та/або в зоні ведення бойових дій. Вони зазнають негативних наслідків війни вже майже рік. Це хімічне забруднення, знищення та розлякування видів фауни та флори і руйнація їх оселищ, руйнування берегів тощо. Але вже зараз можна продумувати заходи, які необхідно буде провести для відновлення наших водно-болотних угідь. За ініціативою України та 35 держав-співавторів, 12 листопада 2022 року в Женеві на 14-му засіданні Конференції Договірних Сторін Конвенції про водно-болотні угіддя було прийнято Резолюцію «Відповідь Рамсарської конвенції на надзвичайну ситуацію в екологічній сфері України, пов'язану з руйнуванням водно-угідь міжнародного значення внаслідок російської агресії». Ця резолюція стала першим рішенням міжнародного природоохоронного органу щодо комплексного реагування на загрозу екологічній ситуації України через російську агресію.
З нагоди свята розповімо про озера Кінбурнської коси, які теж є водно-болотними угіддями.
День водно-болотних угідь
Кінбурнська коса – край озер
Кінбурнська коса багата на солоні та прісні озера. Розповімо деякі цікаві та маловідомі факти про них.
На Кінбурнському півострові географом А.І. Кривульченком нараховано 988 озер, їх загальна площа становить 23,97 км2. В межах Миколаївської області знаходиться щонайменше 430 озер.
Кінбурнська коса – 2 лютого день водно-болотних угідь. Автор І.В. Форманюк
Первинно в районі Кінбурнського півострова знаходилась пра-дельта Південного Бугу. Напрям розміщення численних сучасних озерних комплексів коси, особливо в західній частині свідчить, що ці озера, по суті, є старицями і продовженням прадельтових проток Бугу, які впадали в Чорне море.
Озеро Козаче та озера Гурині – стариці пра-дельти Південного Бугу та витоку його в Ягорлицьку затоку. Фото І.Є. Моісєєва
Перший перелік озер Кінбурнської коси наведено у 1858 р. К. Комаровим з точки зору їх значення для здобування солі: «Кінбурнські прогнойні озера». В книзі Г. Швеця «Голубі перлини України» (1969) наведено перелік найбільших озер Кінбурнської коси: Черниче, Черепашине, Мартинячне, Глаголь, Криве, Куликове, Кругле та інші. А.І. Кривульченко для частин озер встановив їх назви, в той же час багато озер мають по кілька назв або не мають їх взагалі. Дане питання потребує подальшого вивчення.
Ковила дніпровська на березі оз. Змієве. Фото З.О. Петровича
Озера поділяються на солоноводні, включаючи солеродні, та прісні. Солоні озера більш поширені на косі. Їх легко можна визначити за наявністю на берегах рослини червоного кольору – солонцю.
Солонець на дні висохлого озера. Фото З.О. Петровича
Солеродні озера мають специфічний рожевий відтінок. Цей колір утворюється за рахунок пігменту бета-каротину котрий виробляє водорость дуналієла солоноводна. Ці «Рожеві озера» знаходяться переважно біля с. Геройське. На території Миколаївської області теж є кілька солеродних озер, зокрема в урочищі Біла Хата.
Солеродне озеро біля с. Геройське. Фото З.О. Петровича
Прісні озера живляться переважно атмосферними опадами та відомі ще як «солодкі саги». Частина озер пересихає влітку, від чого походить назва озер Засуха, Чорна засуха. Деякі озера з’єднані з Ягорлицькою затокою (солоні) або Дніпро-Бузьким лиманом (опріснені). Частина розміщених вздовж південного узбережжя Кінбурнської коси озер, які мають зв'язок з Ягорлицькою затокою, називаються кефальними, вони слугують місцем нагулу молоді кефалі. Деякі з озер розташованих на узбережжі Дніпро-Бузького лиману слугують місцями нересту карася, коропу та інших видів риб, тому мають назву – нерестових озер.
Одне із нерестових озер урочища Бієнкові плавні. Фото К.О. Редінова
У деяких озерах Кінбурнської коси є сапропелеві грязі з лікувальними властивостями. Ще в V ст. до н.е. Геродот писав про «єгипетський метод» лікування гряззю в Тавриді.
Озера Кінбурнської коси, розташовані на узбережжі Ягорлицької затоки, входять до меж міжнародного водно-болотного угіддя «Ягорлицька затока».
Межі водно-болотного угіддя «Ягорлицька затока»
Всі озера Кінбурнської коси на території Миколаївської області знаходяться в межах Смарагдової мережі Європи та заповідних об’єктів: Чорноморського біосферного заповідника, Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» та Національного природного парку «Білобережжя Святослава».
Озера коси слугують місцями гніздування та зупинок під час міграцій і зимівлі тисяч особин водно-болотяних видів птахів. Серед яких і внесені до Червоної книги України: рожевий пелікан, кулик-довгоніг, чоботар, морський пісочник, кулик-сорока, малий крячок, чернь червонодзьоба, пухівка, коровайка, косар, скопа, орлан-білохвіст та інші.
Кулики на озері. Фото З.О. Петровича
Зграя рожевих пеліканів на озері біля с. Василівка. Фото З.О. Петровича
Костянтин Редінов,
старший науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава».
Використано матеріали з краєзнавчого альманаху «Кінбурнська коса»/З.О. Петрович, К.О. Редінов, 2020 р. та інших джерел.