«Вони також страждають від війни…»
Цією публікацією ми, науковий відділ національного природного парку «Білобережжя Святослава», розпочинаємо новий цикл еколого–публіцистичних матеріалів присвячених представникам нашого тваринного світу, тим які мали за щастя в ході тривалого еволюційного розвитку вибрати наш край в якості своєї оселі.
Для деяких видів наш Очаківський район, Кінбурнська коса – це своєрідний хостел для свого відпочинку, інших сезонний дім ясельного типу для догляду за своїми дітками – а для аборигенних видів це дійсно повноцінна оселя на якій життя продовжується поколіннями в сотні років. При всій визначеності та буденності своїх вікових тваринних житейських проблем і постійною боротьбою за існування, весна 2022 року стала дуже непривітною та небезпечною для життя цих живих істот, як на Кінбурні так і на значній частині України…
Перевагу для знайомства ми віддаємо видам, інформація про які нечасто потрапляє на очі широкого читача. Сподіваємось, що наші публікації знайдуть відклик серед вас шановні читачі, та сподіваємось також, що ви їх доповните власними спостереженнями за братами нашими меншими, як в моменти їх простого щастя, так нажаль і військового лихоліття.
Вивільга
В лісонасадженнях та природних гайках, садках та біля садиб на Кінбурнській косі гніздиться вивільга.
Частіше цього птаха можна почути ніж побачити. Птах потайний. Мелодійний флейтовий свист «фіу-фі-фіу», різкий крик «джуііть» звичайно лунає з крон дерев. Інколи можна почути характерне «нявчання» вивільги.
Вивільга розміром дещо більша за шпака (довжина тіла до 24 см, вага до 85 г). Самець яскраво жовтий, з чорними крилами та хвостом, і червоним дзьобом. Самка, замість жовтого, має жовто-зелене бліде забарвлення.
На Кінбурнську косу ці птахи прилітають в кінці квітня – на початку травня, коли вже є достатньо листя. В середині травня – червні пара будує гніздо-кошик. Гніздо специфічне, що дозволяє впізнати його навіть взимку. Воно прикріплюється до розвилки гілки лише верхнім краєм, досить часто птахи використовують при його будові синтетичні нитки, шматки поліетилену, вати та інші антропогенні матеріали.
Ці невеликі птахи активно захищають своє гніздо. Спостерігали як пара вивільг відігнала сороку, а окремі птахи переслідували сокола-боривітра, сиворакшу, бджолоїдок, сірих ворон.
В кладці, що з’являється з кінця травня-червні - 3-5 яєць. Насиджування триває 14-15 діб, ще стільки ж пташенята перебувають в гнізді. Потім, ще не вміючи добре літати, вони перебираються на гілки дерев поблизу гнізда, де їх певний час годують батьки. В середині липня молоді вже добре літають. В липні-серпні молодняк вчиться співати, тому в цей час голоси вивільг чути не рідше ніж у травні. До кінця серпня-середини вересня, вивільги відлітають на південь, в тропічну Африку.
На відміну від інших комахоїдних птахів, вивільги вживають в їжу також велику волохату гусінь, метеликів-совок та інших шкідників дерев. Вживаючи «соковитих» комах родина може прожити без води весь гніздовий сезон. Влітку птахи інколи живляться плодами шовковиці, вишні, черешні та смородини.
Пожежі, спричинені військовими діями на Кінбурнській косі безперечно впливають і на цих яскравих тропічних птахів, знищуючи місця їх проживання та відбираючи у них життєвий простір.
Науково-дослідний відділ НПП «Білобережжя Святослава»