Людьми для людей…
У 2013 році Михайло Іванович Кондратьєв встановив пам’ятний знак на честь подвигу капітана Сакена на мисі Сакен та уклінний хрест у Дмитрівці. Традиційно, він зі своїми робітниками встановив і лавки, щоб люди мали змогу присісти, відпочити, зупинити мить і поміркувати про величне або потаємне.
Кондратьев на скамійці
Тих лавок вже по Миколаївській області безліч і Очаківський район він не обійшов увагою.
Коли Михайло Іванович у 2016 році вийшов із кола живих, ми вирішили, що біля його лавок не вистачає дерев, тим більше, що у нас – у купці миколаївських краєзнавців – в назві організації є слово «Скамейка». Отже, навесні ми посадили саджанці дуба червоного та вербу звивисту з надією, що хтось із них витримає наш степовий дух.
Як воно було з кілочками у Дмитрівці
Посадка дерев на мисі Сакен. Весна 2017 року.
Щоб захистити дерева від людей, на пам’ятний табличці було написано на пам'ять кого посаджено та прохання до перехожих при можливості полити дерева, адже це робиться для тих, хто дбає про свій край. Щоб намітити місця посадки і захистити від тварин – встановили кілочки і обмотали мотузкою.
Табличка на вербі
Ні, ми не кидали дерева напризволяще і при посадці додали у землю вологотримач.
Весну та початок літа дощило і ми між собою жартували, що Михайло Іванович сам піклується про дерева. Аж ось почалась спека і ми поїхали полити дерева та перевірити їх стан.
У Малій Коренисі під Миколаєвом – дерева у стані на «четвірочку» і добре тримаються.
А ось Дмитрівка нас розчарувала.
Все що залишилось від верби у Дмитрівці
По-перше, ще при посадці дерев виявилось, що хтось намагався зламати лавку, тому цього разу довелось прихопити з собою інструменти. По-друге, хтось нещадно понівечив вербу і це були не чотирьохногі створіння, що випасаються тут постійно. Корова чи коза об’їсть листя та й піде далі, а от виламувати та викручувати – для цього потрібно ходити на двох ногах, мати вільні руки та малий об’єм мізків.
Більшість дубочків ми не знайшли. Полили обламану вербу і два дуби, відремонтували лавку та підфарбували її. До речі, люди приходять на ту лавку – разом з нами на кручу піднялась жіночка з дітьми, але швидко пішла вниз, почувши наші бідкання.
Ремонт лавки та полив дерев
В не дуже доброму гуморі ми поїхали на мис Сакен.
Аж тут нас чекала радість: верба зелена та гарна, частина дубочків підсохла, але скоріш за все відійдуть. Але це – не головне. Хтось там залишив пусту пляшку, за допомогою якої можна набрати води з річки і полити. Що ця Людина і зробила. Це було дуже неймовірно і зворушливо. У безлюдному місці, до якого жителі очаківського району приїжджають відпочити, знайшлися ті, хто зрозумів важливість задуму. Хто б ти не був чи була – ми тобі дуже вдячні.
Так, ми згідні з тим, що на мисі Сакен дерева біля води і повітря насичене вологою, але ж і у Дмитрівці, навіть на кручі, лиман дихає вологою і верба точно вціліла б.
Я поливала дерева і згадувала, як колись на цю очаківську землю приходили люди і у голому степу садили дерева, розуміючи, що це спасіння від жари, для захисту врожаю, на дрова, як будівельний матеріал та для укріплення берегів. Вони розуміли, що це не тільки для них самих, а й для їхніх нащадків. На десятиліття. На віки…
Модератор сайту «Николаевский Базар»
та член ГО «ФОРУМ СКАМЕЙКА»
Крищенко Світлана