Звідки з'явились білки у Очакові та на Кінбурнській косі
Цього року увагу жителів та гостей м. Очаків привернули білки, яких спостерігали, як у самому місті, так і за його межами, зокрема в Каборзі. Вперше цю пухнасту тваринку побачили в районі Очаківської школи-інтернату ще в лютому. В серпні-вересні білку спостерігали в парку біля центрального ринку та інших місцях.
Спробуємо розібратися, звідки взялись ці лісові мешканці в нашій приморській степовій місцині. Згідно інформації з «Фейсбуку» восени 2020 р. та на початку літа 2021 р. було випущено приплід від білок, всього 8 особин, що утримувались в санаторії «Борисфен». Ми вважаємо, що саме ці тварини і мандрують по Очакову та його околицям.
Але не виключено, що білки у нас можуть з’явитись і природним шляхом. Починаючи з кінця 1990-х рр. вони розселяються по теренах Миколаївщини та інших південних областей по лісонасадженням. Зараз білки мешкають в м. Миколаїв і прилеглих до нього лісах. Живуть вони і в містах Херсон та Одеса. Походження білок, що зустрічаються на Кінбурнській косі інше. В 1980-х рр. їх була завезено з Криму та з Киргизії в лісові масиви Нижньодніпровських пісків і відповідно вони з’явились на Кінбурні. В останні десятиріччя сюди також потрапляють білки, котрі розселяються природним шляхом по лісах долини Дніпра. Бувають роки коли тварин з’являється більше ніж звичайно, їх міграції пов’язані з пошуками поживи в неврожайні роки.
Зовнішність білки, котра має українську назву – вивірка звичайна, відома всім. Колір хутра мінливий, у нашій місцевості трапляються руді, інколи сіро-руді особини. Вивірка вважається одним із найохайніших гризунів нашої фауни. Вивірки дбають про чистоту своєї «шубки» і свого житла. Самець вивірки витрачає більше часу на догляд за зовнішністю, ніж самка.
Вивірки ведуть деревний поодинокий спосіб життя, крім періоду парування. Звичайно мають два приплоди у рік, в середньому по 6 малят у кожному. На вершинах дерев вони будують схожі на сорочі гнізда з тонких гілочок – «гайна». По деревах тварини переміщаються дуже швидко роблячи стрибки по прямій на відстань 3-4 м, а по низхідній кривій до 10-15 м, рулюючи хвостом. На землю вивірка спускається неохоче, звичайно за їжею. Вивірка чудово плаває, у пошуках харчів вона може перепливати різноманітні водойми. Головне – уникнути намокання хвоста, адже під його вагою вона потоне.
Тварини мають звичку ховатися в тіні своїх довгих густих хвостів, що відображено у їх родовій назві Sciurus, що походить від грецьких слів skia- тінь та oura- хвіст. Вивірки спілкуються за допомогою високочастотного щебетання та рухів хвостом. Вони мають хороший слух, чому допомагають китиці на вухах.
Ці тварини належать до гризунів. Головним чином білка живиться насінням хвойних дерев, бруньками, горіхами, жолудями, ягодами і грибами. Частину їжі ховає на запас у різноманітних укриттях про які потім зазвичай забуває. За день білка може обробити до 15 ялинових шишок і більше 100 соснових. Білка урізноманітнює свою вегетаріанську дієту комахами і яйцями дрібних птахів. За тиждень вивірка з’їдає їжу масою рівною масі власного тіла, а це біля 300 г.
Цікава технологія розгризання вивіркою горіха. Швидко обертаючи горіх в передніх лапках, вивірка вигризає в ньому невелику дірку з того боку, де є гострий кінчик, а потім вкладає в неї два нижні різці. Фокус полягає в тому, що у вивірки, як у багатьох гризунів, нижня щелепа складається з двох половинок, з'єднаних еластичним м'язом. Коли вивірка злегка стягує їх разом, різці розходяться в сторони і діють, як клин, вбитий в отвір, — горіх розкривається навпіл.
Білка в парку біля ринка
Білки охоче відвідують годівниці для птахів. Вивірку можна приручити для годування з рук. Оскільки вивірка ховає надлишок їжі, вона буде брати у вас стільки, скільки ви будете пропонувати. В парках білок підгодовують волоськими горіхами (в шкарлупі), кабаковим та соняшниковим насінням, сушеним хлібом, галетним печивом, яблуками, бананами, морквою, сухофруктами, шипшиною та іншим. Але ці «смаколики» не повинні містити сіль, цукор, консерванти, ароматизатори. Білкам заборонено давати мигдаль та кісточки від фруктів, вони для них отруйні.
Образ вивірки згадується в багатьох культурах, байках, казках, він зображений на гербах. У Японії вона є символом плодючості. Словаки для захисту від злих духів загортали в шкурки вивірки новонародженого малюка. Згадується вона і в «Слові о полку Ігоревім».
У вивірки багато природних ворогів, але все ж вона більше потерпає в нашій місцині від нестачі їжі. На вивірок охоче полюють великі яструби.
Маємо надію що вивірки оселяться у нашій місцині та будуть слугувати окрасою санаторіїв та зелених насаджень м. Очаків.
Костянтин Редінов – зоолог,
старший науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава»
Використані фото зі сторінок Фейсбука