Возвіщене Софіївськими дзвонами
Непевне січневе сонце, запалило мільярди крихітних свічок на гілках вкритих інеєм дерев, на крижаному панцирі старого Дніпра. Золотим сяйвом відбивалося воно від хрестів собору, де у присутності вищого духовенства правив Службу Божу єпископ Черкаський Назарій. Синьо-жовті знамена тріпотіли на морозному вітрі над гомінливою юрбою, що заповнила Софійську площу. Та от почулися урочисті дзвони Мазепинської дзівниці, гарматні постріли і вигуки “Слава!” і у запанувавшій після них тиші Федір Швець зачитав:
“Іменем Української Народньої Республіки. Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української. 3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник волі всіх українців б. Австрійської імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народньої Республіки з Надніпрянською Українською Народньою Республікою в одноцільну суверенну народню республіку. Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах, які зазначені в Постанові Західньої Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року. Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України - Західно-Українська Народня Республіка, Галичина, Буковина, і Угорська Україна, і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка”.
Тиша площі вибухнула оплесками. Архієпископ Катеринославський Агапіт відслужив молебень у намірах українського народу й Української держави і площею, карбуя крок, пройшли Січові Стрільці Євгена Коновальця. Так, 99 років тому, була проголошена єдина соборна і незалежна наша держава.
Сьогодні Акт Злуки набув статусу справжньої національної ідеї. Чотири роки поспіль Україна ціною жертв, ціною неймовірного напруження всіх сил суспільства, кров’ю своїх захисників виборює власну незалежність та ідентичність. Соборність наших земель стала справжньою національною ідеєю народу України. Десятки і сотні тисяч воїнів, волонтерів, мільйони наших співгромадян піднялися на захист територіальної цілісності країни, об’єдналися навколо простої і святої ідеї свободи і миру для власного народу, як і сказано св. Апостолом Павлом: “Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!” (1.Кор.).
Вітаю вас, шановні очаківці, із святом, вистражданим поколіннями - Днем Соборності України. Хай Господь почує рядки вистражданої нами “Молитви за Україну”:
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.
Намісник очаківського чоловічого православного скита
Преподобного Сергія Радонежського
ігумен Андрій Горчаков